Василь Климчук про відсутність Познера на українському ТБ та власну дискотеку 80-х

Кіровоградська правда

Василь Климчук – обличчя «Доброго ранку, Україно!», а тепер директор з телевиробництва ТРК «Ера», першим у країні почав формувати ранковий настрій мільйонів. У нього це виходить уже близько 15 років. Тому організовує підготовку та два рази на тиждень веде на кіровоградському телебаченні новий проект - ранкову програму «За кіровоградським часом».

– Розкажіть, як вас удалося запросити до Кіровограда і як ви консультуєте команду обласного телебачення?

– Просто запросили мої друзі, яких я знаю вже 15 років, а з Сергієм Івановичем Омельчуком знайомий з 91-го, коли працювали в Держтелерадіо. Виникла ідея створити ранкову програму, яку ми починали, коли ще «Ери» не було. Оскільки спеціаліста в країні, який у цьому розбирається більше, ніж я, немає, мене запросили. Я не відмовився, тому що цікаво щось розпочинати. А як консультую? Дуже жорстко. До крику, правда, не доходить, але місяць працювали над тим, щоб підняти загальний рівень місцевої журналістики. Потихеньку це вдалося. Люди, які з нами працюють, мають можливість навчатися. Що стосується ведучих, то проводилися кастинги, і з кількасот людей ми вибрали трьох, які відповідають певним параметрам. У мої обов’язки входить, щоб ця програма була наповнена змістом і, можливо, якимось чином «продавалася» – заробляла рекламою. Проект робить обласна ТРК та приватна компанія «Укрінфор», яка є фінансовим партнером і забезпечує програму сучасною апаратурою.

- Як ви вважаєте, вас не бояться місцеві журналісти і чого ви від команди вимагаєте?

- Бояться-не бояться – це їх справа. Вимагаю дисципліни. Перші дні я чув: «ми й самі вміємо», а коли робота зупинилася, стало зрозуміло, що мене треба слухати. Вже всі, хто не лягав спати, коли я говорив, тепер лягають. Бо побачили, що буде з людиною, яка не виспиться. Вона просто не зможе працювати. Коли говорю, що о пів на дев’яту треба зайняти горизонтальне положення, то треба його зайняти. Я цим займався 15 років, я знаю, про що говорю.

– Зараз багато каналів купує іноземні ідеї розважальних шоу. Чому «Ера» не йде таким шляхом?

– Грошей нема на «Ері», щоби це купувати (сміється). Дешевше в результаті купити серіал чи ігровий формат. Але сумарно проект, який, можливо, не виглядає так яскраво, як іноземний проект, але базується на змісті й ідеї місцевій, десь конкурує з іноземним. Якщо брати за мірило візуальне оформлення і змістове, то тут вони паритетно працюють. Інвестори на «Ері» вважають, якщо людина отримує зарплату, то нехай займається ідеями. На інших каналах так не вважають. Тим більше, «Ера» – два відрізки ефірного часу, але він: а) не є типовим; б) не є повноцінним, тому порівнювати з каналами, які мають повноцінний ефір – не коректно.

- «Країна on-line» – ви і ведучий і продюсер. Чому не берете когось іншого ведучим?

– Ну спробуйте! Я вже закінчив цей проект, шість сезонів він виходив. Спробуйте, таких спроб було багато… Ідея хороша, але люди не можуть. Щоб там працювати, треба знати не тільки те, чим одна риба відрізняється від іншої, як будується літак – на стапелях чи не на стапелях, як виглядає автомобільна лопатка, опорний вінець турбіни низького тиску. Треба знати, як штрек працює, як комбайн гірничий доставляється в цей штрек, скільки треба вибухівки для гірничих робіт, чим відрізняється рідка вибухівка від твердої.

– Звідки ви все це знаєте, у вас ще якісь є професії, крім журналістики?

– Я – фахівець із романо-германської філології й історії, народився в родині інженерів. Але життя багато чому навчило. Продюсер, бо люди мене поважають. І знають, коли говорять зі мною, що буде якісно, професійно, без надриву. Можна заробляти на негативі популярність і так далі, а я позитивна, оптимістична людина і намагаюся знайти хороше. Коли говорять „Країна в якомусь там місці темному”, то це неправда. Бо виявляється, що у нас є багато речей, які робляться, просто про них не говорять. А ми говорили, тому й трималися. Просто я вже втомився, чесно кажучи, тому й зупинили проект.

- Тобто рейтинги можна робити й на позитиві?

- Тільки так. Рано чи пізно до цього прийдуть. Я вважаю, що людину, яка шипить на своїх сусідів чи каже, що вони криві, а вони насправді нормальні, виживуть швиденько. Жодна країна в світі не працює в журналістиці так, як ми. Тобто з людей, які працюють на телебаченні, відсотків 80 не є фаховими журналістами. Хтось зв’язками скористався, це ж не гній кидати, а з мікрофончиком стояти. Тому розумовий рівень сьогоднішньої української тележурналістики почасти, я не говорю за всіх, але відсотків на 80 – це дуже низький рівень світогляду. Люди не читають книжок, у дитинстві енциклопедію навіть не бачили і глобуса не тримали. Знову ж таки не всі, я підкреслюю. Але більшість… Тому й матеріали в нас виходять такі. Легше сказати: от усе погано, всі померли – і всі будуть дивитись. А скажи, що добре. Це можна зробити, коли вміти знайти інформацію – це одна з основних заповідей журналіста.

- Ви працювали на радянському телебаченні?

- Я ще працював, я прийшов на телебачення в 90-му році. Мушу сказати, те телебачення, яке було тоді, в 90-ті, було більш фундаментальним у плані спеціалістів, починаючи з того, що заходили на телебачення і знімали капелюха. Якщо було ім’я журналіста, то людина була зіркою – скажімо, ведучий Олександр Сафонов чи дід Панас. Назвіть таку глибу зараз – нема. Познера нема в нас. І те, що сусіди приїжджають працювати на наше телебачення – це один ланцюжок. Вони просто більш підковані і з політиками можуть говорити на вищому фаховому рівні, в плані знань, бекграунда так званого. Тобто вони знають не просто про подію, а цікавляться нею. В наших журналістів не доходять руки чи бажання, щоб дізнатися, а що з того може бути, а яким чином це сталося. Тому є попит на друзів, які приїжджають з-за кордону.

- Як змінилася «Доброго ранку, Україно!», що вона дала іншим ранковим програмам?

- Я не хотів би коментувати, нехай глядач коментує. Час іде, щось змінюється. Єдине, що можу сказати, всі технічні, технологічні спеціалісти, на яких тримаються канали, в тому числі ведучі, пройшли цю школу «Доброго ранку». Тобто людину, яка працювала у Климчука на «Доброго ранку», одразу брали на роботу у новій програмі.

- Ви любите мандри. Де більше подорожуєте – природою чи по великих мегаполісах?

- Ні-ні, ніякого дикунського відпочинку, цивілізовано, зі всіма зручностями. Це може бути Україна, можуть бути і закордонні країни. Без різниці. В Україні фантастична кількість місць, де можна провести відпочинок і не гірші умови, ніж за кордоном. Але в Україні люблю вдома відпочивати.

- Ви раніше грали в групі, скільки це тривало?

- Це і зараз продовжується. Вдома у мене свій ВІА. Граю на барабанах, гітарі, клавішах, практично на всьому. Я не мультиінструменталіст, просто збираємося з друзями, колишніми музикантами, і граємо.

- Пісні пишете?

- Сам не пишу, є ж радянські хіти – Юрія Антонова, гуртів «Лейся песня», «Синяя птица», «Земляне». Я живу у приватному будинку, то є де розгулятись.

На завершення Василь Климчук розповів, що незабаром з’явиться вечірня програма, але більш гостросоціально, -економічно, -політично спрямована і серйозна. Щодо нової ранкової програми, то вона буде виходити далі стовідсотково, - запевнив відомий телеведучий.

Читайте також:

• Что делает в Кировограде директор ТРК «Эра»?
• Директор ТРК «Ера» веде ранкову програму на Кіровоградській ОДТРК
• Кировоградщина с утра следит за «Часом»

Ірина Полулях, фото — Телеканал «ЕРА»

Теги новости:

СМИ

телевидение

журналистика

политика

Василий Климчук

Сергей Омельчук

интервью

Новости в тему:

• Кіровоградський кандидат у нардепи дивується, як досі ніхто не вчинив замаху на Януковича — 18 сентября 2012 Новини Кіровоградщини
• У Кіровограді відкрили телестудію HD-якості — 13 сентября 2012 Новини Кіровоградщини
• Андрей Богданович - «звездный грегари» Кировограда? — 6 сентября 2012 Украина-Центр
• Запрет на продажу алкоголя в ночное время в Кировограде не соблюдается — 7 июня 2012 Украина-Центр
• Журнал Forbes снова «опустил» Кировоград — 6 июня 2012 весь Кировоград

Новости Кировограда: обсудить на кировоградском форуме