Навіщо ректорові політика? Інтерв'ю з Михайлом Черноволом

Кіровоград.proUA.com

Ректор КНТУ знову балотується до Кіровоградської облради. Для дуже багатьох це виглядає логічним, для представників освіти - обов`язковим. У владі повинні бути освітяни, інакше до депутатів не достукаєшся, щоб попросити, порекомендувати, звернути увагу. Про те, що вдалося зробити в каденції, яка закінчується, про плани на майбутнє, про насущне - в інтерв`ю з Михайлом Черноволом (на фото).

- Михайло Іванович, навіщо ректорові політика?

- Я спостерігаю за політичним життям країни, області, але більше її вивчаю. Тільки з такого погляду я й займаюся політикою. У свій час я був губернатором Кіровоградської області й зрозумів, що це не моє. Але так побудоване життя й склалося в суспільстві, що вирішувати професійні питання (я вважаю себе фахівцем у галузі освіти й науки) неможливо без участі в політичному житті. Тому я як ректор, як голова ради ректорів вважаю, що така категорія людей повинна бути представлена в обласній раді. Наш університет і інші вузи працюють на регіон, і керівник повинен бути в курсі, що робиться в області, і якось впливати на владу на користь тих людей, які працюють у сфері освіти, на користь студентства, молоді. Політикою займаються не тільки професійні політики, але й представники всіляких професій. вважаю не зовсім вірною ту думку, що політикою повинні займатися юристи, економісти. Ось Президент України - інженер, Прем`єр-міністр - геолог, голова Верховної Ради - історик. Усі вони люди різних професій… Звичайно, для мене основна робота - це мій університет, мої студенти, уся проблематика, пов`язана із цим, а в обласній раді теж має бути голос викладацького складу, голос ученого. Адже така участь необхідна при розробці вузькопрофільних програм.

- В обласній раді ви займаєтеся не тільки питаннями вузів, але вас тривожить і стан сільських шкіл?

- Безумовно. Університету потрібні студенти, більша частина абітурієнтів приходить із сільської місцевості. Що б не говорили проти системи зовнішнього тестування, але в одному критика ця об`єктивна. Мається на увазі той факт, що тестування зменшило права випускників сільських шкіл. Сільський випускник підготовлений трохи гірше міського. І провини його в цьому немає. Так вийшло - він народився там. У селі недостатньо комп`ютерів, немає викладачів більш високої кваліфікації. А потім він не в змозі здати тести.

Сільських дітей у цьому плані трошки шкода. Я сподіваюся щось зробити, зрушити з місця ситуацію, щоб виправилася. Будемо працювати з начальником управління АПК Іваном Владовим, з керівниками сільських шкіл, агропромислових підприємств, адже є певні пільги для сільської молоді, є квота. У цьому повинні бути зацікавлені керівники районів, керівники підприємств і шкіл. Через районні управління агропромислового розвитку можна добитися квотування.

- За роки нинішньої каденції що вдалося зробити вам як депутату обласної ради?

- Удалося зробити багато чого. Але мені більше згадується, що не вдалося зробити. Є кадрова проблема, кадровий голод відчувають підприємства й навіть школи. Але зараз ніхто не може сказати, які кадри потрібні, скільки потрібно вчителів, інженерів, економістів, юристів, людей робочих спеціальностей. Область із цим тільки починає визначатися. Коли починаєш запитувати про конкретні цифри - відповіді озвучуються "зі стелі". Немає чіткої методики, але вчені нашого університету працюють над вивченням ринку праці й визначення, скільки кого потрібно. Це складно. От сьогодні ці спеціальності не потрібні, а через 5 років будуть потрібні. Зараз надлишок, а через час - кадровий дефіцит. Це дуже тонка структура - ринок праці. У більшості випадків фахівці, що одержали освіту у нас, працюють на території нашої області. Вузи в нас теж регіонального значення.

Наприклад, "Червоній зірці" потрібні інженери, ми постійно з ними працюємо і забезпечуємо кадрами. Скоріше потрібне не державне, а регіональне замовлення. У міністерстві економіки визначена потрібна кількість фахівців у рік, вони її поділили між областями, без обліку регіональних потреб. Цифри ці не перевірені, узяті з повітря, у кращому випадку, зі слів працівників управлінь держадміністрацій. Потреби регіону не враховані. Регіональне замовлення краще підбирати й робити на старших курсах, коли студенти проходять практику, коли визначаються з темами курсових і дипломних робіт.

- Ці питання можна вирішити на обласному рівні?

- Можна. Але за ці чотири роки нам не вдалося реалізувати цей проект, є багато труднощів, робота з юристами, іншими фахівцями. Спочатку я думав, що все досить просто. У нас 21 район і 4 міста обласного підпорядкування, і якщо по одній людині відібрати для навчання, то це вже 25 людей. З різних бюджетів можна оплатити їхнє навчання у вузах з регіональними спеціальностями. Однак і з цим виникають труднощі. Так, можуть бути випадки, коли після декількох років навчання бюджет певного району перестає платити гроші за навчання. Так буває в нашій країні з нестійкою економікою. Регіональне замовлення є дуже серйозною проблемою. І цим я збираюся продовжувати займатися в обласній раді. В Україні це буде маленьке ноу-хау. Цього ще ніхто не робив. Регіональне замовлення - це навчання за рахунок місцевого бюджету, не державного.

- У передвиборній програмі Народної партії найбільше пунктів, пов`язаних із освітою і спортом...

- У нас є пропозиція й уже розробляється програма "Студентський гуртожиток". Між іншим, в інших областях такі програми діють. Для мене як для ректора великою проблемою є гуртожиток. Хоча гуртожитки нашого університету вважаються кращими в місті й області, але рівень їх недостатній для проживання. У деякі мені просто соромно йти, тому що почую запитання, на які буде тільки одна відповідь: "Немає грошей". І нічого із цим не поробиш.

Зрозуміло, що коштів у бюджеті недостатньо, але хоча б на ці цілі можна знайти. Цю програму можна втілити в життя. Державний бюджет не дає грошей на капітальний ремонт вузівських гуртожитків, а якщо дає, то це гроші, які можуть одразу забрати. Приклади були вже цього року. Два місяці я радів, і сума була непогана - 1,5 млн. грн. А потім ці кошти просто зняли…

А друга справа, за яку потрібно узятися, - це спорт. У закордонних країнах спортивному руху приділяється досить багато уваги, проводяться універсіади, потім з призерів виростають олімпійці, чемпіони. Університет - це не тільки навчання. На обласному рівні необхідно створити ліцей для талановитих у спортивному відношенні дітей. Моя мрія - побудувати справжній спортивний басейн, щоб були в ньому різні секції, студенти займалися на належному рівні.

- Чи багато в обласній раді розглядалося питань, пов`язаних з освітою?

- Є кілька програм, які безпосередньо стосувалися освітніх тем. Але їхній недолік полягає в самій методиці їх складання. Постійна зміна керівництва області приводила до коректування програм, збільшили проблеми ще й кризові моменти. Напевно, обласна рада нового складу перегляне всі ці програми, доробить їх. Адже є гарні програми, які вимагають коштів і уваги обласної влади. Але для початку всі їх треба переглянути. Потрібно розуміти, що багато чого залежить від того, як буде працювати економіка нашої області й країни в цілому, який буде обласний бюджет.

От із приводу складу облради нинішньої каденції варто відзначити, що не було ніяких скандалів, протистоянь. Усі питання вирішувалися толерантно, на відміну від міської ради. Рівень ради був досить високим. В інтелектуальному відношенні всі були на висоті. Були спірні моменти, але ніколи не доходило до образ, погроз…

- Ви вже вдруге йдете в обласну раду разом з Народної партією…

- Я безпартійний, це мій принцип. Коли я йшов на вибори ректора, то колективу пообіцяв, що залишуся безпартійним. Народна партія мені близька відносно політики, а вже загальнодержавно - особливо. Партія, насамперед, ототожнюється з якимись людьми. Найчастіше із всеукраїнським лідером і лідерами на місцевому рівні. От Володимир Михайлович Литвин - це колега, він працював і працює в університеті, вчений, академік. Цим він близький. Мені подобаються не його політичні виступи, які, до речі, досить сильні й чіткі, а більше як історика, ученого. Його можна слухати годинами. Він відчуває розвиток суспільства на глибокому, науковому рівні. Не так, як багато, інтуїтивно або як радники підказали. У багатьох політиків є референти, помічники, але якщо людина сама чітко розуміє історію суспільства, чому і які були зроблені помилки, це дуже мені імпонує.

А на місцевому рівні, якщо узяти п`ятірку, яка йде на вибори в обласну раду від Народної партії, то, наприклад, з Юрієм Литвином ми працювали разом в адміністрації, Андрій Райкович - двічі випускник нашого вузу, Василь Моцний також випускник, найефективніший губернатор нашої області, Анатолій Кузьменко - це людина, яка управляє найбільшим агропідприємством області. Інші представники Народної партії - Ігор Фурманов, з яким ми дружили зі студентських років, Іван Владов, з яким перетинаємося з питань АПК…

Я їх усіх добре знаю, мені комфортно з ними в одному ряді. Актив обласної організації постійний, стабільний. В інших політичних силах люди часто міняються. Можна зрозуміти, що деяким людям просто все одно, у лавах якої партії перебувати. Ще можна зрозуміти на рівні штабів, але якщо на високому, ідеологічному рівні, то це вже несерйозний підхід до політики. Навіть некрасиво й непристойно. Добре я знаю й депутатів від Народної партії у Верховній Раді. Ігор Шаров - наш земляк, у часи мого губернаторства разом сиділи на засіданнях Кабміну й дотепер спілкуємося. Олег Зарубінський - колега, працював у Вінницькому університеті. Сергій Гриневецкий…

- А от як ви згадуєте час свого губернаторства: з легким смутком, з відразою?

- Іноді мені здається, що цього не було. Бувало, заходжу в адміністрацію, подивлюся й думаю: а був я тут, чи мене не було? По-перше, вісім місяців - короткий строк. А по-друге, я вже говорив, що це не моє. Було дійсно важко. Коли ведеш прийом, на який приходить мати із заплаканими очами й просить для дітей гроші на операцію, думаєш, що зараз піднімеш трубку - і всі проблеми можна розв`язати. Однак це не так. Коли я йшов із прийомів, у мене тремтіли коліна. Навіть на рівні ректора я міг більше зробити конкретного, чим в ролі губернатора. А ще виникали кадрові питання. Деякі заступники ходили й пропонували знімати когось із роботи… І я зрозумів, що не моє.

- Ми знаємо вас як публічну людину, а от ваша родина - чим вона живе?

- Я повторюю, і буду повторювати, що найбільша удача мого життя - не посади, не нагороди, звання, а те, що я зустрів свою дружину. Вона мене підтримує у всьому. Прекрасні діти, і в цьому я абсолютно щасливий. Яким би сильним, успішним не був чоловік, але йому завжди потрібна підтримка жінки. Це для нього дуже важливо. Я щасливий і того ж бажаю іншим.

- Чи буде в нас щастя?

- Мене студенти часто запитують: коли ж ми будемо в Європі? І я їм говорю: "Якщо ви заходите в під`їзд, і стіни його не розмальовані, кнопки ліфта не випалені, дзеркало ціле, на вікнах квіти й на стінах картини, то можна вважати, що ми в Європі. Коли з`явиться загальний рівень культури, коли буде розуміння того, що тільки так можна жити, отоді ми будемо в Європі».

Абсолютного щастя не буває. Існує думка, що щасливі багаті люди, президенти, прем`єр-міністри й депутати. Однак усе це відносно. Мені подобається вислів Олексія Толстого, який говорив, що щастя або нещастя кожної людини в самому собі, а не в тому, як бачать це оточуючі.

Олена Ніколаєва, фото — Ведомости-плюс

Теги новости:

Михаил Черновол

Кировоградский национальный технический университет

интервью

образование

выборы

выборы в Кировограде

Новости в тему:

• У школах планують ввести плавання — 25 февраля 2013 Новини Кіровоградщини
• Кіровоградський ВНЗ, «застуканий» на хабарі, перевірятиме Міністерство — 8 февраля 2013 Новини Кіровоградщини
• Вибори на Кіровоградщині: Євген Манженко зняв свою кандидатуру — 22 января 2013 Гречка
• Ученицям кіровоградських шкіл присуджено стипендії Президента — 22 октября 2012 Новини Кіровоградщини
• Педагог з Кіровоградщини отримає від Верховної Ради 20 тисяч — 19 сентября 2012 Новини Кіровоградщини

Новости Кировограда: обсудить на кировоградском форуме