Хто має керувати Новокостянтинівською урановою шахтою?

Урядовий кур'єр

"За тобой, как за всяким, водятся грешки, потому что ты человек умный и не любишь пропускать того, что плывет в руки...". Воістину безсмертні гоголівські герої! Але вже в далекому минулому ті часи, коли брали хабарі лише борзими цуценятами або коли, знітившись, крали зі святкового столу в ботфорти срібні ложечки. Масштаби зараз не ті. Скільки сьогодні не потрапляє до державної кишені або злодійкувато витягується з неї, достеменно ніхто не знає. Те, що офіційно не раз звучало, - "майже половина бюджету країни ходить у "тіні", - то, напевно, лише третина того, що не фіксується дебітом-кредитом. Крім усіляких офшорних і контрабандних схем з мільярдними сумами, неймовірними відкатами у разі повернення ПДВ та на оборудках із землею, існують, як з'ясувалося, менш відомі механізми наближення до перерозподілу коштів та власності. Про них майже не говорять, бо вони, як правило, закриті риторичною оболонкою благих намірів чиновників різного рангу - ефективніше використовувати інвестиції, краще захищати інтереси держави, місцевих громад та регіону.

Коли зникає технологічний ланцюг

... Було навіть дещо моторошно ходити в суцільній тиші майже безлюдними виробничими спорудами потужного гідрометалургійного заводу. І вагоноперекидачі, і подрібнювачі рудного концентрату, і автоклави, і гідроциклони - все завмерло. Хоча ГМЗ вважають підприємством з безперервним технологічним циклом.

- Це запланована зупинка. Але вимушена, - пояснює Олександр Чумаков, головний інженер уранопереробного виробництва державного підприємства "Східний гірничозбагачувальний комбінат". - Знову немає сировини. Накопичуємо. Буває, що й місяць стоїмо без роботи, а потім за місяць виконуємо двомісячну програму.

Через такі незаплановані зупинки, а потім і запуски цього могутнього обладнання завод зазнає великих енергетичних втрат. ДП "СхідГЗК" - єдине в Україні підприємство, що виробляє основний компонент для виготовлення ядерного палива -закис-окис урану. Сьогодні комбінат покриває потреби наших АЕС лише на 30 відсотків. Має можливості значно збільшити випуск сировини для твелів, але за умов повного завантаження своїх потужностей. А це 1,8 млн тонн переробки уранової руди на рік! Реконструкція дільниці вивантаження рудного концентрату та відділу його подрібнення, яка нині триває, збільшить обсяги переробки до 2,5 млн тонн та гарантує поступовий випуск у рік близько 2-2,5 тисячі тонн уранового концентрату. Вже є куди додатково складувати євродіжки з кінцевою продукцією: місяць тому здано в експлуатацію нове сховище з найсучаснішими системами безпеки та захисту.

Та нині воно порожнє. Коли почне заповнюватися держрезерв і резерв НАЕК "Енергоатом" - на виконання рішень уряду - важко прогнозувати. Бо ситуація з сировиною для ГМЗ Східного гірничозбагачувального комбінату вже четвертий рік патова. "Інгульська" та "Смолінська" шахти неспроможні забезпечити сировиною нинішні потужності гідрометалургійного заводу.

Та й перед ними таке завдання не ставилося. Значне збільшення обсягів видобутку руди підприємствами комбінату планувалося забезпечити ще три роки тому новою шахтою - "Новокостянтинівською", у будівництві якої "СхідГЗК" свого часу брав участь і яку вісім років вимушено тримав у сухій консервації. Добудова шахти гарантувала спадковість у сировинній базі, була в єдиному технологічному ланцюгу. Але 25 грудня 2005 року наказом N614 Мінпаливенерго у терміновому порядку вилучили її з цілісного майнового комплексу комбінату. Вона потрапила до рук поспіхом створеної структури - "Державне підприємство "Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд". На виконання всіх процедур передачі давали... два-три дні. І це напередодні Нового року!

Секрет такої терміновості лежав на поверхні - то були щасливі часи для бізнесу: ціни на уран на світовому ринку стрибнули тоді до 380-420 доларів за кілограм (сьогодні вони втричі нижчі). До того ж вміст урану в родовищах, що переходили в інше підпорядкування, на 30-40% вищий, ніж у залишках уранових руд, які видобувають сьогодні на Інгульській та Смолінській шахтах. Перспективи відкривалися шалені.

Слова і справи

Не менш задоволеною таким поворотом подій була і кіровоградська влада, яка багато років оббивала пороги київських кабінетів, добиваючись не тільки безпосереднього підпорядкування "Новокостянтинівської", а й створення концерну типу "Кіровоградський уран". За цією схемою адміністрація ДП "СхідГЗК", залишивши комбінат, мала переїхати з Жовтих Вод (Дніпропетровщина) до цього обласного центру. Мотивація з місцевих позицій була зрозуміла.

- Це наповнення бюджету і найкраще розв'язання складних екологічних проблем, - ділився очікуваннями голова Кіровоградської обласної ради Микола Сухомлин, - це нові робочі місця для нашого так званого депресивного регіону, це і соціально-економічний розвиток Маловисківського району, на території якого розташована "Новокостянтинівська". Та й не по-господарськи видобувати руду тут, а возити для переробки аж за 180 км на Дніпропетровщину. Ми наче їхній сировинний придаток.

А яка позиція у нинішнього керівництва Східного гірничозбагачувального комбінату? Рік тому підприємство очолив Олександр Сорокін, а вилучення згаданої шахти відбувалося за одного з попередників. До призначення генеральним директором він виконував ці обов'язки, а раніше обіймав посаду заступника гендиректора з економіки та фінансів.

- Що таке гірничозбагачувальний комбінат? Це постійна будова під землею. Працюємо за таким принципом: нову шахту побудували, відпрацьовуємо родовище і одночасно готуємо нову сировинну базу. До закінчення видобутку руди в одному місці переходимо на нове, вже підготовлене до промислового освоєння рудне поле. Коли цей ланцюг розривається, гідрометалургійне виробництво опиняється на межі зупинки. Сьогодні ми в такому стані, бо саме Новокостянтинівське родовище мало б забезпечити спадковість сировинної бази для нашого комбінату. З цією метою його й будували.

Сорокін понад 22 роки віддав цьому підприємству. В урановій галузі, на спорудженні комбінату відпрацювали свої кращі роки і його батьки. Тому мене не здивувала гаряча, емоційна занепокоєність генерального директора долею не лише свого колективу (а це 7,4 тисячі працівників), міста, а й державної програми "Ядерне паливо України". Адже саме "Новокостянтинівська" має вже у 2017 році повністю забезпечити потреби українських АЕС у сировині для ядерного палива.

Сьогодні всім зрозуміло, що це стратегічне завдання під загрозою зриву: зі 100 тисяч тонн руди, які обіцяли видобути на "Новокостянтинівській" ще торік, "СхідГЗК" не отримав нічого. Три роки після створення ДП "Дирекції підприємства, що будується..." і переходу цієї шахти в її підпорядкування вона практично втрачена для держави, вважає О. Сорокін. Ситуація в підземному гірничому комплексі не змінилась. За цей період пройдено лише декілька сотень метрів гірничих виробок. Видобуток урану майже не ведеться.

- Який ви бачите вихід із цього глухого кута? - запитую пана Сорокіна.

- Наші аргументи щодо доцільності повернення Новокостянтинівського родовища до складу нашого комбінату відомі всім, від кого залежить розв`язання цієї проблеми. Назву лише кілька. Використовуючи наш потужний технічний, технологічний і кадровий потенціал, а також великий досвід, ми спроможні виконувати гірничокапітальні роботи в обсягах, потрібних для поетапного досягнення вже в 2015 році видобутку руди на рівні одного мільйона тонн. Увесь цей обсяг ми спроможні переробляти на нашому ГМЗ, завантаживши повністю його потужності. Значну частину робіт, особливо зі спорудження підземного гірничого комплексу, комбінат може виконувати своїми силами. Наявність власних обігових коштів дає змогу вести гірничо-капітальні роботи безперервно.

- Виходить, що дирекцію, яку створили наприкінці 2005 року, треба ліквідовувати?

- У жодному разі. В неї залишатиметься чимало інших відповідальних завдань, передусім на спорудженні надземної частини комплексу. В тому числі й роботи, пов'язані з введенням уже в 2013 році нового гідрометалургійного заводу. Це передбачено ядерною програмою. Його перша черга має забезпечити переробку 500 тис. тонн уранової руди.

За розрахунками команди Олександра Сорокіна, реалізація пропозицій комбінату щодо скорочення капітальних витрат на будівництві нового підприємства та виробничих витрат при експлуатації Новокостянтинівського родовища дасть можливість заощадити близько 2,5-3 млрд гривень бюджетних коштів. Це майже третина обсягу фінансових ресурсів, передбачених новою ядерною програмою за розділом "Уранове виробництво". А за рахунок впровадження раціональної схеми переробки руди (в тому числі шляхом одночасного відпрацювання багатих і бідних руд, створення безвідходного виробництва) прибуток за весь період експлуатації збільшиться на 15 млрд гривень.

Кому вигідна гігантоманія?

Скажу відверто: слухаючи ці та інші досить переконливі аргументи генерального директора ДП "СхідГЗК" - своєрідні пропозиції до проекту нової Державної цільової економічної програми "Ядерне паливо України", ловив себе на думці, а чи не криється за високими словами Олександра Геннадійовича на захист державних інтересів та кожної бюджетної гривні прагнення отримати преференції для свого підприємства? Щоб зняти чи підтвердити ці сумніви, я поїхав до людини, яку добре знають в урановій галузі - Юрія Кошика, директора організації з досить складною назвою - ДП "Український науково-дослідний та проектно-розвідувальний інститут промислової технології" (УкрНДПРІпромтехнології). Цей інститут бере участь у проектуванні практично всіх виробничих потужностей, що працюватимуть на створення національного ядерного циклу. Більше того, саме цьому інституту доручено готувати проект згаданої Державної цільової програми.

- Юрію Йосиповичу, що ж треба зробити, аби і вовки ситі були, і вівці цілі (щоб, як то кажуть, побудувати заплановані підприємства на базі Новокостянтинівського родовища і зберегти для аграрного сектору Кіровоградщини його еталонні чорноземи; щоб, збільшуючи потужності "СхідГЗК", не перетворити Петрівський район області з Щербаківським хвостосховищем комбінату на зону екологічного лиха)?

-Новокостянтинівську шахту будують відповідно до проекту, який затвердив уряд ще 2000 року та який пройшов експертизу. Якщо з видобутку передбачено півтора мільйона тонн руди, то з переробки новий гідрометалургійний завод обмежується обсягами в 500 тисяч тонн. Щоб усі відходи свого виробництва ховати в пустотах, які утворюються в процесі відпрацювання покладів уранових руд. А мільйон тонн має йти на Жовті Води. У комбінату є запас потужностей. У 2012 році шахта повинна вийти на 500 тисяч тонн, але... З середини минулого року вона у суцільних судових справах, майже не працює, величезні бюджетні кошти заморожені.

- А якщо збільшувати потужності ГМЗ при Новокостянтинівській шахті втричі - до 1,5 млн тонн уранового концентрату, про що зараз ідеться?

- Тоді кіровоградській владі треба виділяти величезні площі родючих земель під спеціальне нове хвостосховище. Припускаю, що згодом може постати питання будівництва поруч з ГМЗ заводу сірчаної кислоти. Крім екологічних питань, є й питання власності - землі вже розпайовані, на них вирощуються сільгоспкультури. Хоч би не став цей альтернативний варіант золотим.

Згідно з Енергетичною стратегією України до 2030 року урановий комплекс у Маловисківському районі, що будується, та ДП "СхідГЗК" мають забезпечити паливом і ту кількість нових ядерних реакторів, які планується ввести на діючих АЕС у 2011-2030 роках. Попередня потреба - 6 тисяч тонн концентрату природного урану. Кожна його тисяча тонн, за словами Юрія Кошика, потребує капітальних вкладень у декілька мільярдів гривень. Чи є у нас, з урахуванням ситуації в економіці, такі можливості?

- Нині триває переосмислення Енергетичної стратегії. Якщо треба буде менше будувати енергоблоків, з огляду на реалії сьогодення, тоді й урану менше знадобиться, - розмірковує директор "УкрНДПРІпромтехнології". - Якщо 3-4 тисячі тонн, тоді великі потужності нового гідрометалургійного заводу створювати не треба. У варіанті, коли на Жовті Води возитимемо понад один мільйон тонн руди (щоб не будувати на Кіровоградщині нове сховище відходів уранового виробництва), для цього знадобляться також значні капіталовкладення в реконструкцію хвостосховища "Щербаківська балка", яке поруч зі "СхідГЗК".

Керівництво цього підприємства пропонує інший варіант локалізації відходів виробництва при збільшенні випуску урану: використати для хвостосховища один з величезних кар'єрів, що залишився після видобутку залізних руд. Дотримання всіх природоохоронних вимог на цьому об'єкті теж вимагає витрат, та вони будуть набагато менші. Чиї варіанти вважатимуть більш ефективними і надійними?

- У цих та інших суто економічних питаннях, - відверто зазначив Олександр Сорокін, - мають переважати професійні фінансові, технічні та технологічні розрахунки, виважені прогнози на десятки років наперед з урахуванням економічної діяльності, і в жодному разі не припустимий непрофесійний підхід у вирішенні таких нагальних питань для розвитку галузі та держави загалом.

Станіслав Прокопчук

Теги новости:

уран

урановая шахта

добыча урана

перерабатывающая промышленность

Новоконстантиновское месторождение

Маловисковский район

Николай Сухомлин

ВостГОК

бюджет

интервью

Новости в тему:

• За тиждень на Кіровоградщині почнуть будувати ядерний завод — 28 сентября 2012 Новини Кіровоградщини
• Кіровоградщина: програма захисту від іонізуючого випромінювання — 21 сентября 2012 Новини Кіровоградщини
• Лікарня у Світловодську мало схожа на медичний заклад — 7 сентября 2012 Коментарі: Кіровоград
• Андрей Богданович - «звездный грегари» Кировограда? — 6 сентября 2012 Украина-Центр
• У Кіровограді реставрують колишній готель «Версаль» — 31 августа 2012 Коментарі: Кіровоград

Новости Кировограда: обсудить на кировоградском форуме