Хмелівський етнографічний Музей

весь Кіровоград

Якщо керуватися логікою, то будь-який розвиток чи зростання має починатися з малого – пам'ятаєте ще з дитинства такий віршик: “Все чи з доброго, чи злого, починається з малого”: у велику ріку впадають менші річечки, з малого зерняти народжується хліб, знання переростають у мудрість… Це можна простежити на всіх рівнях – від культури до економіки, від історії до мистецтва.

Ніхто не буде сперечатися, що українське село, становлячи джерело розвитку української культурної нації, і сьогодні залишається тією скарбницею, що дарує світові найкращі зразки української наукової і культурної думки. Така довга, як декому може здатися, преамбула варта одного унікального явища - Хмелівського сільського музею. “Кожен знайде тут щось своє: для дітей це дивина і казкова подорож, для літніх людей – щемний спогад про дитинство, для всіх разом – гучно звучать голоси минулого” - так запрошує до закладу Зінаїда Федорівна Шевченко, вчитель історії, керівник Хмелівського етнографічного Музею (саме так, з великої літери), що на Маловисківщині.

За словами Зінаїди Федорівни, сьогодні молодь не повинна дивитися на історичний спадок як на музейну старовину. Вивчати, дізнаватися, заглиблюватись, бути гідними нащадками – ось завдання сучасної молоді, адже постати у світі гідним народом можна лише презентуючи своє неповторне, самобутнє національне обличчя. Ця мудра сентенція є лейтмотивом збірки “Про звичні речі”, яка стала етнографічним літописом рідного краю. У ній кожна творча робота побудована на власному дослідженні певного питання з етнографії у рідній місцевості, кожна розповідь авторів - учнів Хмелівської школи – це сторінки історії свого села. Це своєрідний путівник по предметах, зібраних на музейних полицях: тут ідеться про Хмелівський храм, збудований 1793 року на кошти поміщика майора Миколи Акацатова, про Хмелівську церковнопарафіяльну школу, про довгі мандри іконостасу з місцевого храму у часи атеїстичних радянських часів та багато іншого.

Живі приклади - а вони дійсно живі, бо витворені руками тих, хто жив і працював на цій землі, сьогодні знаходяться в унікальному музеї. Серед них роботи сільського художника Павла Запорожця, що був засуджений до 12-ти років заслання, але повернувся у село і став відомим майстром образотворчого мистецтва і вишивки. У числі експонатів можна побачити і вишивки: давні і сучасні, всі вони зберігають тепло працьовитих рук, що творили цю красу, колиски, що плекали своїм погойдуванням майбутніх хліборобів, ткацький верстат родини Черненків, зразки тканинних виробів хмелівчан, найстаріше у селі сито, зроблене без єдиного гвіздка і краплини клею, солом'яний дідух, зроблений руками жителів Хмельового, збірка мідних монет та рушники із зображенням Георгія Змієборця.

Вражають дивною, як для юних літ, мудрістю невеликі нариси юних етнографів, які засвідчують неабияку любов до Батьківщини, до свого рідного села, усвідомлюючи значення культурного спадку для майбутнього наступних поколінь. Адже кожен куточок рідної землі промовляє до нас мовою знаків і залишити ті знаки без уваги – це сьогодні злочин.

Інна Тільнова

Теги новости:

музеи

этнография

краеведение

история Украины

Маловисковский район

детское творчество

достопримечательности Кировоградщины

Новости в тему:

• Появится ли в Кировограде улица Игоря Тамма? — 17 сентября 2012 Украина-Центр
• У Кіровограді презентували серію книг «Єлисаветградське коло» — 14 сентября 2012 Новини Кіровоградщини
• Сколько стоит спасти Ингул? — 28 августа 2012 Украина-Центр
• Туристичний вікенд на Хуторі Надія — 21 июля 2012 весь Кіровоград
• На Кіровоградщині випускниця кинулася під потяг — 28 мая 2012 Новини Кіровоградщини

Новости Кировограда: обсудить на кировоградском форуме