Віктор Громовий: «Зовнішнє тестування потрібне, бо так жити далі не можна»
Sapienti sat
(Розумному достатньо)
Если погрузиться в проблему достаточно глибоко, мы непременно увидим себя, как часть проблемы.
Пол Андерсон
Чому зовнішнє тестування викликає спротив не тільки у викладачів ВНЗ, а і в учительському середовищі?
Справа у тому, що наша педагогічна культура допускає можливість «допомогти» учневі на випускному іспиті, ми звикли «підтягувати» невстигаючих, значна частина з нас не проти відгукнутись на чиєсь прохання «натягнути» оцінку.
Тільки у нас вчитель отримує «по шапці»(несе пряму чи опосередковану відповідальність) за слабкі знання навіть у тих «недорослів», які відверто не хочуть вчитись. Не «митрофанушку» ХХІ століття, а вчителя докоряють: не зацікавив, не дав міцних знань!
Інерція показухи була перенесена з радянської в українську школу, з нею жило кілька поколінь педагогів та учнів і продовжує жити нова генерація. Тепер же відносно благосна картина академічної успішності учнів може бути зіпсована зовнішнім тестуванням. Звідси і страх «ломки» у випадку вимушеного позбавлення від ілюзії успіхів, яка вже набула ознак наркотичної залежності. Є і страх отримати наганяй від начальства за цілком вірогідні невтішні результати «тестів», які різко контрастуватимуть з виставленими в умовах хронічного самообману «внутрішніми» оцінками.
Тільки у пострадянській школі прискіпливо опікають «медалістів» продовж двох останніх років їх навчання, пишуть усім методоб’єднанням їх екзаменаційні роботи, заносять у міськвно торби (щоб там не завалили!).
Тільки у нас оцінку запросто можна випросити чи купити. З нашою ментальністю не соромно списати у однокласників (не дати списати є ознакою нездорового «егоїзму» і підставою для відвертого цькування однокласниками) чи якось «викрутитись», іноді відверто надуривши вчителя на очах у всього класу. А наш вчитель дуже часто «и сам обманываться рад». Згадую, як мої гімназисти могли, як би це делікатніше сказати, маніпулювати нашою американською вчителькою Елоїкою Фостер(вона працювала у нас як доброволець Корпусу Миру). Замість того, щоб прямо сказати, про непідготовленість до уроку, вони могли запропонувати, наприклад, відвідати кінотеатр «Зоряний» у якому буцімто демонструвався мовою оригіналу якийсь американський фільм. Звісно виявлялось, що фільм був з російськомовним дубляжем, але «наївна» міс Елі постійно «купувалась» на подібні викрутаси наших не надто чесних діточок. Муки сумління їх теж не мучили, навпаки вони із захопленням розповідали про те, як запросто «обвели навколо пальця» вчительку. Наша наступна американка була китайського походження, тож такі номери в неї не проходили.
Поняття академічна чесність є, як правило, далекою абстракцією для всіх учасників освітнього процесу(учнів, батьків, учителів). Його на словах ніби і не відкидають, але з огляду на те, що «своя сорочка ближче до тіла», часто у вчителів з’являються маленькі виключення з правила(для своїх, для тих за кого попросили тощо). Одного разу до мене як до директора гімназії прийшли батьки, які вимагали особливого ставлення до їх дитини на підставі того, що вони… далекі родичі пролетарського поета Дем’яна Бєдного. У мене була учениця, яка напередодні випускних іспитів заради того, щоб її «пожаліли» симулювала вагітність… Тепер, з появою зовнішнього тестування, доведеться забути про такі «фокуси» і почати звикати до «чесної гри».
Тільки на пострадянському просторі на іспит йдуть як на свято з квітами в руках, а після іспиту, як правило, вчителі відзначають цю подію уже з бокалом в руках. Після сірих буднів навчального року, відмовитись від «червневої насолоди» прийому випускних іспитів не так легко… Це ж учительське і «бабине літо», і «зоряний час», і «жнива», і «затянувшаяся расплата»!
Зайве доводити, що у сучасному інформаційному суспільстві роль учителя і відповідно оцінка його роботи не може бути такою ж як тоді, коли він був чи не єдиним джерелом інформації. Зовнішнє тестування має дати реальну оцінку результатів пізнавальної активності самого учня. Тестування не є не тільки і не скільки результатом роботи вчителя, це результат вмотивованості учня, його пізнавальної активності як на уроці так і поза уроком(Інтернет, канал «Discovery», широка палітра науково-популярних видань тощо). Якщо у школяра є справжня внутрішня вмотивованість на здобуття вищої освіти, він ніколи не пропустить терміни подачі заяв на проходження зовнішнього тестування, свідомо готуватиметься до цих тестів… Тож, не треба так бідкатись щодо можливої розгубленості цих майже дорослих людей. Згодом для такого студента ВНЗ не треба буде проводити переклички(усюди відвідування занять є особистою справою), з ним не треба буде няньчитись п’ять років під час сесій, він і сам не кластиме у заліковку 50 вічнозелених, щоб купити залік або іспит.
Має пройти і паталогічне бажання батьків неодмінно влаштувати своє чадо до ВНЗ навіть у випаду, якщо воно не має для цього ні бажання, ні здібностей.
Для цього мають відбутись серйозні зрушення у суспільній свідомості, справжня революція у свідомості всіх учасників освітнього процесу.
Є очевидна неприродність того, що вчитель, який навчає учнів, сам і оцінює результати цього навчання(ніхто ж не дає таке право, наприклад, тренеру, якогось спортсмена).
У цій ситуації він, по-перше, неминуче оцінює і самого себе. «Ви поставили двійку не йому, Ви поставили двійку собі!», - це типова фраза директора чи завуча школи, адресована «занадто принциповому» вчителеві.
По-друге, так чи інакше на його оцінку впливають особисті симпатії чи антипатії, які виникли до того чи іншого учня за роки навчання у цій школі і саме в цього вчителя. Вчитель змушений враховувати і масу інших суб’єктивних факторів перш ніж виставити ту чи іншу оцінку. Так, наприклад, багато батьків перш за все прагнуть встановити особистий «контакт» з учителем. Вони вважають, що у їх дитини немає проблеми з опануванням курсу фізики, є проблеми з «фізичкою», які можна легко вирішити специфічними засобами(усі ж ми люди!). Є батьки, які роками активно «дружать» ледь не з усіма вчителями, які працюють у класі, де навчається їх дитина. Як результат, такий «контакт» призводить не тільки до створення «режиму найбільшого сприяння» саме цьому учневі, а і в багатьох випадках до фальсифікованої оцінки в атестаті, а і до неадекватної оцінки батьками здібностей власної дитини з того чи іншого предмету та до неадекватної самооцінки учнем своїх власних успіхів.
Окрема тема, особливості оцінювання вчительських дітей. Маються на увазі діти, які навчаються у тій школі, де працюють у якості вчителів їх власні батьки. Щоб описати це все треба мати талант Зощенка чи Жванецького… Констатую одне: усе це, як правило, не має нічого спільного з елементарними правилами ведення «чесної гри» та нормами педагогічної етики. Щоб переконатись, що це так проаналізуйте хоча б питому вагу цих дітей у загальній кількості «медалістів». «Та якщо ж ми своїй дитині не допоможемо, хто ж їй допоможе!? Грошей на вступ власної дитини до університету, працюючи у школі не заробиш, тож хоч медаль їй дамо усе ж легше буде поступати…», - такою є «залізна» логіка цієї «турботи» педагогічного колективу про вчительську дитину. Про згубний вплив такої практики на моральний стан учнівського та вчительського колективів годі й говорити.
З огляду на все сказане вище, слід розглядати зовнішнє тестування як оздоровчий фактор перш за все для школи. Цю гірку «пігулку» нам слід наважитись проковтнути заради ліквідації хоча б частини маразмів, які все ще побутують у переважній більшості шкіл.
Зовнішнє тестування потрібне, бо так жити далі не можна.
Звісно воно не стане панацеєю від усіх бід вітчизняної освіти, але це чи не перший серйозний крок до змін на краще як у загальній середній, так і у вищій освіті.
Матері Терезі належить фраза: «Бог не вимагає від нас, щоб ми досягли успіху, він лише вимагає, щоб ми спробували». Давайте хоча б спробуємо…
Віктор Громовий
текст опубліковано у якості коментаря до статті тижневика "Україна-Центр"
- Теги новости:
- Виктор Громовой
- независимое тестирование
- проблемы украинского образования
- коррупция
- показуха
Новости в тему:
- Кіровоградський ВНЗ, «застуканий» на хабарі, перевірятиме Міністерство — Новини Кіровоградщини
- В Кировограде прокуратура ведет следствие против судьи — Закон и бизнес
- Міносвіти відкрило телефонну лінію для контролю за ходом проведення екзаменів — Новини Кіровоградщини
- Директор кировоградского госпредприятия «нагрел» государство на 120 тысяч — ИМК
- До кого звернутися, якщо податківці вимагають хабарів? — Кіровоград.comments.ua
Перепечатка материалов допустима только со ссылкой на РКС. Ссылка для традиционных СМИ — rks.kr.ua; гипер-ссылка для использования в онлайне — <a href="https://www.rks.kr.ua/">Новости Кировограда</a> (скопируйте и вставьте).
Уважайте чужой труд: все новости, опубликованные в РКС, проходят редакторскую правку. Иногда это просто исправление ошибок, но часто, чтобы придать новости читабельный вид, материал приходится переписывать с нуля. И даже в этом случае мы всегда указываем источник. Коллеги, ждем того же от вас. Спасибо.