«Голоси із 33-го» - спогади про голод на Кіровоградщині

Вечірня газета

«Голоси із 33-го». Меморіальне видання з такою назвою побачило світ у Кіровограді 1993 року. Коли Україна німо відзначала 60-річчя найбільшої своєї трагедії. Фактично, це було перше видання щойно заснованого Центрально-Українського видавництва і перше в нашому краї на цю болючу тему. Про найстрашніший голод на земній кулі у ХХ столітті. На найродючіших ґрунтах. За урожайних природних умов. Тоталітарний більшовицький режим з метою впокорити вільнолюбивий український народ, селянство насамперед, голод влаштував штучно. У книзі про це розповідають люди, які самі пережили ті страшні роки.

Слава Богу, на початку 90-х років не було уже гласних і таємних заборон на висвітлення в засобах масової інформації та книгах цієї теми. Більше того, керівництво Компартії України наприкінці 80-х років уже не могло тримати в таємниці тих кричущих фактів геноциду власного народу, як вони це робили понад півстоліття, а змушені були признатися: голод був. На межі 80-90 років у видавництвах республіки стали виходити перші книги про голодомор 1932-33 років: збірники документів, спогади людей, ілюстративні матеріали.

На видання книги “Голоси із 33-го” мене надихнув київський письменник-публіцист Володимир Маняк, якому допомагали збирати матеріали для книги-меморіалу “33-ій: ГОЛОД” (Київ, “Радянський письменник”, 1991) по всій Україні письменники, журналісти, науковці в областях. В тому числі й на Кіровоградщині окремі спогади для того київського видання записали Світлана Барабаш, Юрій Камінський, Володимир Кобзар і Володимир Панченко, науковий коментар подав Володимир Калиниченко. Кіровоградської області у 1933 році іще не існувало, тому й у книзі “33-ій: ГОЛОД” ті спогади пішли у розділи “Одеська область”, “Харківська область”, “Дніпропетровська область”.

Тоді я подумав, що такі книги-меморіали слід би було видати в кожній області. Й узявся реалізовувати цей задум. Написав звернення до людей, очевидців голодомору, аби вони розповіли про пережите у 1933-му, й розіслав його персонально редакторам усіх районних газет Кіровоградщини з проханням опублікувати. На той час я був знайомий мало не з усіма журналістами області, з редакторами однозначно. Ще працюючи з 1980 року в обласній комсомольській газеті “Молодий комунар”, я з охотою їздив у відрядження по районах: за перший рік роботи об’їздив усі райцентри без винятку, не обминувши жодної районної редакції, дорогих моїх колег. Чому кажу так впевнено, що жодної? Бо дуже добре пам’ятаю, що поставив собі буквально за мету: побувати у всіх районах. Я всюди їхав уперше – небачена розкіш мандрів, споглядання та спілкування! В гуртожитській, від радіозаводу, моїй кімнаті висіла мапа Кіровоградщини, на якій щоразу після чергового відрядження мав звичку зафарбовувати кружечки населених пунктів, де вдалося побувати: за рік та мапа була рівномірно ряба по всій своїй площі.

Отже, районки без зволікань надрукували моє звернення, й за кілька тижнів стали надходити листи з різних сіл і міст області. Була осінь 1992 року, завершувався перший рік вистражданої нашої незалежності. І хоч полиці продуктових і промислових магазинів були іще (чи вже?) порожні, а автобуси через енергетичну кризу з рідко яких райцентрів ходили в Кіровоград – люди щиро вірили, що дуже скоро все наладиться, бо ж тепер ми самі наче б стали господарювати на власній землі…

І ще не заповзли у наші душі ті розчарування, що прийдуть згодом і опускатимуть нам руки. А тому й так щедро відгукувались люди найстаршого покоління на моє звернення. Присилали разом із списаними дрібним почерком аркушами рідкісні фотографії 30-х років, малюнки, прохаючи повернути після публікації ці сімейні реліквії. Дехто просто запрошував до себе в гості, не маючи змоги самому написати (“тільки почну – сльози заливають папір”). То я часто їздив до людей і друзів-журналістів та краєзнавців просив допомогти: опісля у книзі з’явились їхні імена – Микола Петров, Тамара Журба, Володимир Гриценко, Оксана Кононенко, Юрій Матівос, Володимир Прохор, Віктор Шульга, Вілен Очаківський, учні Кіровоградської середньої школи №21.

Розголос про збір матеріалів для книги переступив межі області, бо спогади надсилали земляки із Києва (кандидат технічних наук Данило Капелюшний – перегодом я його провідував у столиці), з Буковини, Вінниччини, Одеси та інших регіонів країни, куди потрапляли наші районки за сприяння рідних та сусідів.

Бажання видати книгу не співпадали із можливостями здійснити задум. Здебільшого так і буває. Тому чекати на сприятливіші часи ми не стали: дружина вдома на портативній друкарській машинці взялась передруковувати спогади – і перші публікації майбутніх сторінок “Голосів із 33-го” побачили на шпальтах “Вечірньої газети”, де я тоді працював. А невдовзі, із заснуванням Центрально-Українського видавництва, його перший директор Володимир Бабич в умовах галопуючої інфляції “вибив” кредит у держави на видання книги 10-тисячним тиражем.

Сьогодні я гортаю сторінки книги і з сумом подумки відзначаю, що більшість її співавторів уже за межею земного буття. Але їхні правдиві розповіді зворушуватимуть іще не одне покоління, будитимуть у серцях прийдешніх українців і співчуття, і любов, і па- м’ять. А найголовніше – застерігатимуть від того, щоб ми ніколи не потурали подібним трагедіям у майбутньому.

Василь Бондар

Читайте також:

• «Колгоспники та їхні діти вмирають від голоду. Хлібозаготівлю вони виконали повністю...»
• У Кіровограді презентовано книгу про голодомор, написану працівниками СБУ
• Засвіти свічку!
• У Кіровограді на одну хвилину зупиняться всі підприємства
• Опрос Р.К.С.: Зажжете ли вы 24 ноября свечу в память о жертвах Голодомора?

Теги новости:

голод

голодомор

терор

геноцид

спогади сучасників

Василь Бондар

1932-33

Новости в тему:

• У Кіровограді відкрилася виставка, присвячена Голодомору 1932-1933 років — 30 ноября 2009 Прес-служба ОДА
• СБУ опитала на Кіровоградщині 86 свідків Голодомору-Геноциду — 27 ноября 2009 Кіровоград.proUA.com
• 22 листопада у Кіровограді відбудеться вшанування пам'яті жертв Голодомору — 20 ноября 2008 100 округ
• Голодомор в Кировограде — 16 июня 2008 Украина-Центр
• Театр абсурда по-кировоградски. К нам приехал Президент — 12 июня 2008 Коммерсант

Новости Кировограда: обсудить на кировоградском форуме